Щорічно 1 грудня згідно з рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими в 1988 році, відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликаної поширенням ВІЛ-інфекції, а також це привід замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасного виявлення даного захворювання. а також як день пам’яті жертв цього захворювання.
ВІЛ-інфекція (хвороба викликана вірусом імунодефіциту людини) – інфекційне хронічне захворювання, що характеризується ураженням імунної системи, що приводить до її повільного руйнування. Самою пізньою стадією ВІЛ – інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який розвивається у людини через 2-15 років на тлі вираженого імунодефіциту.
Коли людина заражається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус починає руйнувати імунну систему, яка відповідає за захист організму перед хворобами. Людина, що живе з ВІЛ, може виглядати і відчувати себе добре впродовж багатьох років і навіть не знати, що вона інфікована. Потім імунна система уражається настільки, що людина стає вразливою для багатьох інфекційних хвороб. Виявити ВІЛ в організмі можна приблизно через 25 днів – три місяці після зараження за допомогою спеціального аналізу крові, що виявляє антитіла до вірусу. Цей період після зараження і до появи антитіл до ВІЛ у крові називається «періодом вікна».
ВІЛ та СНІД – не одне й те саме. ВІЛ – це вірус, що вражає імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, які виникають у людини з ВІЛ на фоні низького імунітету. Людина, що живе з ВІЛ, з часом може почати хворіти частіше, ніж звичайно. Власне, хвороба СНІД (Синдром набутого імунодефіциту) зазвичай виникає через кілька років після зараження ВІЛ, коли у людини розвиваються одне або декілька дуже серйозних захворювань. Єдиний спосіб з’ясувати присутність ВІЛ в організмі – провести спеціальний аналіз крові на ВІЛ.
Джерелом ВІЛ-інфекції є люди, інфіковані ВІЛ на будь-якій стадії захворювання, в тому числі в інкубаційному періоді.
Вірус імунодефіциту людини може знаходитися у всіх біологічних рідинах, долає трансплацентарний бар’єр. За ступенем ризику зараження найбільшу небезпеку представляє ВІЛ-інфікована кров (для зараження достатньо 0,1 мл інфікованої крові).Такі біологічні рідини, як піт, слина, сеча, слізна рідина, мокрота містять настільки малу концентрацію вірусу, що не представляє небезпеки людині в плані зараження.
Існують 3 основні шляхи передачі ВІЛ:
1.Статевий шлях.
2.Парентеральне зараження. Під таким зараженням на увазі випадки, коли віруси потрапляють безпосередньо в кров: застосування ВІЛ-інфікованих голок та іншого інструментарію, проколюючого шкіру; переливання ВІЛ-інфікованої цільної крові або її компонентів; застосування ВІЛ-інфікованого хірургічного та ін’єкційного інструментарію, голок для введення будь-яких (включаючи наркотичні) препаратів, проколювання вух, нанесення татуювань, інших інструментів і обладнання, при використанні яких можуть бути пошкоджені шкірні або слизові покриви. Імовірність внутрішньовенного парентерального зараження від ВІЛ-інфікованого наближається до 100%.
3.Вертикальний механізм передачі. Передача вірусу від ВІЛ-позитивної матері дитині можлива під час вагітності (при пошкодженні плацентарного бар’єру під час виношування дитини ВІЛ-інфікованою жінкою); під час пологів (при пошкодженні шкіри або слизової новонародженого під час проходження родових шляхів кров і вагінальний секрет ВІЛ-інфікованої матері, потрапляють в організм новонародженого); під час годування грудьми.
Люди не можуть заразитися при звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми і потиск рук, або при спільному користуванні особистими предметами і вживанні продуктів харчування або води.
Симптоми ВІЛ варіюються в залежності від стадії інфекції. Протягом декількох перших місяців люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні, але багато хто з них дізнаються про свій статус лише на більш пізніх стадіях. Протягом декількох перших тижнів після інфікування у людей може не з’являтися ніяких симптомів або розвинутися грипоподібні хвороби, включаючи лихоманку, головний біль, висип або біль в горлі.
У міру того як інфекція поступово послаблює імунну систему, у людей можуть з’являтися Симптоми, при яких потрібно провести обстеження пацієнта на ВІЛ: збільшення у пацієнта двох і більше лімфатичних вузлів; постійна нічна пітливість; діарея, що триває тривалий час; різке зниження ваги; при тривалому підвищенні температури тіла неясного походження; наступні інфекції: токсоплазмоз,постійна герпесвірусна інфекція, пневмонія, кандидоз і т. д.
Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблені так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя і покращують стан ВІЛ-інфікованих, віддаляють прояви СНІДу, зменшують число смертей від цієї хвороби. Своєчасне встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції дозволяє вчасно почати необхідне лікування та вжити інших заходів до зменшення ймовірності передачі ВІЛ близьким людям.
Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому. Обізнаність в питаннях профілактики ВІЛ-інфекції дає змогу захистити себе.
Маємо пам’ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах – найкращі методи профілактики СНІДу.